Посестри. Часопис №33 / Соус «Тисяча островів»

 

Вільга (річка). Переїжджаю. Міст –

архітектура. Хтось вивчав. А хто? 

(Ні, вивільга – пташка, а просто вільга – ще й синонім вологи).

 

Брамс. В автівці. Рівновага.

(Малер – невроз. Отже, Брамс. Отже, друга.)

Дев’ятнадцять хвилин, чотири по вісімнадцятій.

 

Роз’їзди, равлики, 94.

Ці числа. Короткочасна пам’ять.

Не чую, коли піано.Мотор –

 

старість. «Не перезимує» (механік).

Його долоні. У сенсі акумулятор.

Ось і наближається. Рукавички. Ліга

 

чемпіонів. Я не знайду

жовтих, а давно хотів.

Дискваліфікація. На скільки матчів?

 

Хто вирішує? Запізнився. Градація:

аметист, верес, рожевий (венеційський?),

індиго. Нема на жодному фото – і добре.

 

Чи вона чекає. Чи я чекаю на неї.

Із соусом «Тисяча островів». Ці нáзви.

Ми народжені за королювання Муфаси.

 

Решта – сиквел. Життєвий цикл.

Що ти маєш на увазі? Воно б вийти.

Із ситуації. Прийди. Maranatha!

 

McDonald’s (ресторан). Тут ми снідали.

Полюбляю перебільшення (Малер). Але помірні.

(Брамс). О, літак відбуває

 

до мого Брамса. Усе до ладу.

Питання буде музичне. Можна

й не дати ради. Останні дні.

 

Олексій Арестович. Навіть він не знає

усього цього. Фальшиві пророки.

У нього шпаргалки. Якщо можливо,

 

зверни. А що як ні?