Посестри. Часопис №81 / Western Canon

І сніг, і промениста просинь 

лаштують мальовниче дійство. 

Із пасажирського сидіння 

скотилась гумка для волосся. 

 

Хоч без чуприни, та на пам’ять. 

Можливо, і про тебе... Аж до 

тридцятки Шумана адажіо 

з якогось дива оминав я. 

 

Прекрасно: рятівного кола  

не мати – знехтувати спокій. 

Я ж маю море книг під боком, 

котрих не доторкнусь ніколи.  

 

Я знаю: по-китайськи «білий» – 

це і «дармовий», і «даремний». 

Волосся (воля? голос?)... Енна 

потуга... Спробуй його вилови... 

 

Та варіація постане 

у закладі, який зазвичай 

ми називаємо клінічним. 

Я преостаннє мав завдання –  

 

самотньо ковдру прогрівати  

годин так вісім. Лиш подумай: 

ще мій новий знайомий Шуман 

назвав це «домом варіятів».