Посестри. Часопис №27 / Русалочка

Русалочка плаче вночі під мостами Дніпра –

вже й літо минає.

Минула любов, сигарета в руці догора –

і не догорає.

 

Три літа, чотири – відкрию вікно на Дніпро,

опівночі встану:

горить сигарета, горить, мов підпалена кров,

вгорі над мостами.

 

Сто літ пролетіло, здригнулися очі мої

в підземному смерчі,

як пальці твої, що тримали мене і її,

згоріли по плечі.

 

За вічністю вічність пала сигарета стара,

і тоскно, неначе

вже під немостами уже не-Дніпра

русалочка плаче.