Посестри. Часопис №4 / План бомбосховища

ПЛАН БОМБОСХОВИЩА

 

Наш нехитрий схрон –

вічний київський all inclusive:

тут один коридор упирається в лігво змія,

а другий тягнеться до монастирських печер.

 

Цей наш бункер –

іще недавня підвальна крамничка.

На запилених полицях із-під голіцинських вин

нині тримають тривожні валізки та гнів,

а дехто у колишньому кондитерському відділі

шамотить: «Ну, що там із мирними перемовинами?»

 

І ми не спимо, як не спить київська вічність,

щоб не вторглася вкотре голота із 1917-го,

шукаючи гастроном за своїми непевними картами.

 

І коли долинає вибух, ми припускаємо,

що це прокидається змій у холодному поті

й вирішує податися в монастир.

 

Бо в бомбосховищі не даємо відбою

нашій мрії: ворожа ракета не долетить

до середини Дніпра.

 

Як і до початку Харківського масиву.

 

Як і до кінця Оболоні.