Посестри. Часопис №24 / Mrs Wolverine

Мати належне, та пориватися значно далі,

так, ніби маєш по суті схрон із житом і ще один із горіхами,

а також ваду, що дає змогу пити морську воду

без утрати чуттів, – що скажеш? Усе це мене шалено

окрилює, одначе буде краще для них

не сприймати нас за космічних загарбників

або навіть за когось ліпшого, за своїх мам померлих,

легендарних вождів чи за янголів

лиш у звʼязку з нашою несамовитістю.

 

Мені просто йдеться про те, щоб ми памʼятали:

Бог створив світ, щоб він забруднив нас,

троянду – щоб вона розповідала комічні історії

про слимаків, які снують нею, а нас – аби вирушали

на певну смерть і верталися на обід

за умови, що не будемо надміру пильними.