Посестри. Часопис №24 / «Любити серед війни – це...»

Любити серед війни – це,

попри все, носити сережки,

аби не позаростали вуха,

які ви з бабусею ходили проколювати

до старої цирульні.

 

Циганська голка встромляється

в рожеву дитячу плоть, іще

нічим не травмовану.

Звук, із яким вона повільно

продирається наскрізь,

надто тихий, аби назватися

хрускотом або тріском,

але він є.

 

– Чому вона не плаче? – перукарка

озирається на бабусю.

– Вона не плакатиме, –

відповідає бабуся.