Посестри. Часопис №23 / людина, яка мандрувала крізь змію

місто я побачив у сутінках, і старців –
там, у місті. за ними бігли собаки,
наближався конвой гуманітарної допомоги
і проповідник у бляшаному будиночку
співав про евтаназію і стадо

хворі посеред годинників, хворі слони
боролися на вулицях із близькою ніччю,
мали очі з води,
білої води з-під протезів і троянд

ця сутінкова пора, голка
чи змія з розжареного металу – і людина,
яка мандрувала крізь змію, відклала в ній яйце

і видобуває те, що вигодував
чи позичив на старість – падлό
в дрижачих руках і фальш

 

з книжки «п’яте королівство», 2011