Посестри. Часопис №219 / Моя бібліотека

багато разів роздарована через астму та алергію

розтринькана нескінченними переїздами

втечами та гіркими обставинами

моя бібліотека завжди відновлюється

мов фенікс постає із незримого попелу

і поруч зі мною

 

чекає на мене у миті радості й відчаю

і знає мене мов облупленого

кепкує коли хвальковитий чи самовневнений

іронізує коли надто серйозний чи побитий мов пес

милосердствує коли я в невимовній журбі

коли так тоскно що нема з ким поговорити опівночі

лише сторінки побратимів із минулих епох

утіху дарують і зцілення

 

книги свої розкриває і поглинає мов губка мої жалі

і я забуваю про рідну епоху й поточні проблеми

дорікає коли легковажний

брикливий мов підліток

підставляє плече коли оступився

і всі відвернулись

 

2026