Посестри. Часопис №217 / Досить віршиків

А поезія гірша за все, говорю,

і не люблять її, а читання віршів –

справжній жах, і не знаєш ніколи як слід,

що насправді поет нам сказати хотів.

 

Бо він пише не те, що у нього в думках,

замість цього він довго вигадує, щоб

написати нарешті геть чисто усе,

окрім того, що в дійсності мав на меті.

 

із гримасою хитрою шкрябає він

Лист до Каменя, Гамлета, лист до Кота

у порожній оселі, чи до Людожерів

чи до Бідного Слова, але не бажає

 

для людей і по-людськи, таких, як-от ти

або я, хто вірш бачить в кошмарному сні.