Посестри. Часопис №215 / Тіло

Вже навіть дощ

кров з вулиць не змиває.

А як би кортіло

сховатися в тіло, моя дочко,

mojacórko.

Пливти в цілющих водах

як в санаторії, пам’ятаєш?

А як би кортіло,

mojacórko,

ввійти в глиб суглобів, кісток,

аж до кісткового мозку,

такий тимчасовий прихисток.

Сховатись в легені,

відчути, як тіło росте, пульсує,

мов у паровій лазні,

ще дихає дощем,

mojacórko.