16.06.2022

Посестри. Часопис №12 / «Біль мене знає, приходить як свій...»

Біль мене знає, приходить як свій,

Не говорить, не просить ні чаю, ні кави,

Тільки платить ціну дорогу за постій:

На загублену душу кладе поцілунок кривавий.

 

І дає мені знати, як легко не знати його,

І як невимовно тужать за тілом тіні.

Я його проводжаю, як ранок лоскоче вікно,

А в слідах його губ чомусь проростає іній.

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Павлінчук Т. «Біль мене знає, приходить як свій...» // Посестри. Часопис. 2022. № 12

Примітки

    Пов'язані статті

    Loading...