Посестри. Часопис №210 / Слово на льоду

Прочитав у соцмережах вірш Ферлінґетті

«Двоє сміттярів у сміттєвозі, двоє красивих людей у «мерседесі»

(чорт, знов історія з лапками),

згадав, що він же ж виходив в онлайн-часописі «Амбрела»,

де я цілий співредактор

(так, надсилайте свої переклади),

українська версія – перекладацька група VERBація.

 

Перечитав ще раз – і побачив слово

«струйовий».

«У струйовому лляному костюмі-трійці»,

це про блондина-архітектора у «мерседесі».

 

Намагаюсь згадати слово «костюм-трійка».

Намагаюсь згадати слово «лляний».

Але то таке.

Насправді я намагаюсь згадати слово «струйовий».

 

Щось Таке невимовне.

Щось Таке проминуще.

Наче помах руки забутої приятельки

із зустрічного трамвая,

котрий ніколи не зупиниться

(ти пам’ятаєш слово «трамвай»?).

Наче тортик, що його більше не продають

у найдемократичнішому супермаркеті.

 

Пошуки в інтернеті лише увиразнюють ситуацію:

трек «Струйовий DJ» від THEARMO & Робаний Йот,

плутані цитати з Кузьми Скрябіна,

Щось Таке.

 

Я кидаю слово на крижаний тротуар Подолу

та стрімко веду його, буцаю

зсамотнілою вулицею,

а на повороті послизаюсь і падаю,

отримуючи дзвінок

з пропозицією фінансової махінації.

 

Лежу й дивлюсь у чиєсь інтенсивне вікно.

Біля новенького, чистого смітника

тулиться

старий і замучений «мерседес».