18.08.2022
Посестри. Часопис №21 / Поезія
Дата публікації:
18.08.2022
Видання:
Категорія:
Поезії не потребую для дихання,
любові, кусання губ, розчинення
у місті, у болю, крикові, вбиванні. Поезії
не потребую зовсім. Вона мене хапає
за горло паперовою рукою: сочиться афоризмів
суха кров, сірі очка постулатів мружаться,
розплющуються, глухо волає тлум з-за
барикади, будованої вгору, де
облаштовують оселі для вигнанців.
О, ні, поезія глядить на мене, як налякане
звірятко, грюкніть дверима – і розлетиться
дійсність, скромна трудяща лірика
безпосереднього, що відкладає полеміку
до кращого часу. Поезія – брудний рушник
готельний, що переходить із рук у руки і тхне
завжди тим самим сірим милом. Як добре
утримуватись смертю, котра на довгі
бігає дистанції по скверу Медісон,
і вірить – це така метафора, що забезпечить
справжню невмирущість.
Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Корнхаузер Ю. Поезія // Посестри. Часопис. 2022. № 21