Посестри. Часопис №21 / «Не бійтеся, війна не передається слиною...»

Не бійтеся, війна не передається слиною,  

навіть кров’ю не передається, що дивно. 

Наш одяг досить попрати і надворі розвісити. 

З нами не обов’язково мовчати, ми підтримаємо 

розмову про музику й вина, про довгі 

вечірки на пляжі, це нас не образить. Мовчання  

не знешкоджує, не виправдовує, не уласкавлює. 

Я знаю, що вас бентежить: у нас все було надто 

схоже до вашого. 

Тож хай ми будемо прибульцями з дзеркала. 

Ваші оборонні закляття 

ми записали кирилицею, де все навпаки, і тому 

ми накликали біса, замість його віднадити. 

Або хай будемо, ніби підлітки, що позиченою у вас 

автівкою заїхали, куди не треба. 

Хай: ми не хочемо вас ще більше засмучувати. 

Ми вмиємося повітрям із порожнього крану,  

вип’ємо тінь від пляшки. Поділимося  

одним швидкорозчинним сном. 

А вранці напишемо все назад, визбираємо 

кожну кульку ртуті з підлоги вашого доброго дому  

— і повернемось.