Посестри. Часопис №12 / «носиш у роті великий тлумачний смітник...»

носиш у роті великий тлумачний смітник

цю подряпану скриню з паперовою зброєю

якою тепер ні поцілити ні зцілити –

смерті залізна вода дзеленчить під повіками

 

гортаєш порожні мов білі зіниці слова

що війною смердять як застаріла хвороба

і не розумієш нащо багаття культури

світ так довго розпалював а самий не згорів

 

носиш на пошту любові списки живих

і не знаєш як вивчити мову злого мовчання –

час у горлі стоїть як зіпсутий годинник історії

і вкривається пилом змарнілих життів

 

ходиш як вуличний пес із хрестиком у зубах

муляєш миру очі присутністю зайвою –

смикаєш ніч за довгий мов подзвін язик

лижеш тіло землі знерухомленим язиком