Посестри. Часопис №208 / «Повітря навчає мене триматися...»

Повітря навчає мене триматися. 

Мої стіни знають різницю 

між громом і вибухом. 

За вікном 

ніяк не стихне місто, 

як велика людина, 

що вляглася на підлозі 

і вмощується. 

Деякі речі відмовляються 

ставати минулим, 

як інертний равлик 

відмовляється звернути з дороги. 

Речі стають важчими: 

ключі, документи, 

старі фотографії. 

Руки уві сні пам’ятають, 

де лежить ліхтарик. 

Життя не щезає 

в темряві зимової ночі –

воно стискається, 

щоб уміститись 

в одну долоню.