Посестри. Часопис №60 / Амбасадори війни

Світ у нас: сприймаємо світ через нас, усвідомлюємо навколишність через нас, усе перетравлюємо через свій досвід, іншу людину розуміємо завдяки собі. Попри бурю війни, «у глибинах ротів не закінчуються слова», як написала Дарина Гладун. Ми не змовкаємо, і війна стає нами.

У випуску пропонуємо поетичні добірки Дарини Гладун та Пьотра Мативецького. Ліричне осмислення сьогодення обох авторів зрозуміле й емоційне. Війна впроваджує свої порядки, разом зі смертю та знищенням, приносить водночас оновлення:

Ні інтродукція, ані куліси, ані актор,
ані мистецтво слова, ані декорації
не заступлять твого смаку.
У збудованім місті
найперше зруйнуй театр.

(П. Мотивецький)

Ми продовжуємо публікувати фрагменти прозового доробку Євгена Положія. Цього разу пропонуємо першу частину повісті «1396. Повернення». 

Войцех Ліґенза провадить нас поезією Віслави Шимборської: «У поезії Віслави Шимборської легко вловити намір скомпрометувати переконання про те, що ми займаємо найважливіше місце серед усього сущого. Поетка прагне повернутися від невдалої «історії людства» до природної історії, ще раз обдумати її значення, придивитися до місця людини в космосі всіх речей». Співзвучні проблемам нашого сьогодення ліричні дослідження Віслави Шимборської вражають простотою та глибиною.

Випуск доповнюють вірші Адама Міцкевича в перекладі Максима Рильського, репортаж Наталії Бельченко про студійний виїзд до Голландії, організований Інститутом Літератури, та звіт із поетичних читань у Варшаві «Діалог двох культур».