Посестри. Часопис №207 / колаж номер три

тепла вільшанка 

тріпоче і б'ється у такт 

жовтогаряча лілея 

в уповільненій зйомці 

розкриває- 

ться 

в обіймах темно-зелених 

пляшок молотова 

 

із грамофонного вуха –

навспак – надщерблений голос: 

чуєш, о юна дзиґо, 

що крутишся посеред 

усієї цієї музики війни 

на одному пальчику 

правої ноги, 

чуєш, о юна дзиґо, 

о тепла вільшанко, 

о жовтогаряча лілеє серця, 

крутись, крутись, крутись, 

шаленій, не зупиняйся, 

намотуй на веретено 

сю сріблясту місячну нитку 

аби як прийде час 

вивести нас 

із лабіринту 

 

3 квітня 2024 року