Посестри. Часопис №201 / «Ця чорна пляма ночі за вікном у місті спокою...»

Ця чорна пляма ночі за вікном у місті спокою.
А втім. Ти чий це знову приміряєш дім?
Й молочної троянди абрис на руці.
Зап’ястя свічки із долонею вогню – про тих, що йдуть –
Пройти оселю, мов пустелю, й знову путь.
Це вихід наш. Мабуть.
Ніхто й ніколи, кожен і завжди, чи мріяв хтось сюди прийти?
– Ми не питали, просто йшли.
А втім. Твій дім не тільки стіни, сяй.
Він в оці кожному, у кожному вікні,
він в мові, у луні, у відстуку взуття у пустці коридору,
в обіймах, в слові, що лінію життя малює на столі.

2024