Посестри. Часопис №20 / Сльози течуть

Помирають голі, обійнявшись,

зв’язані стражданням,

як колись коханням.

Нездатні жити разом,

необхідні одне одному в цю мить помирання,

найближчі одне одному

лише цієї миті.

 

Їхні обійми крижані,

вони конають разом, виконуючи обітницю,

що розлучить їх тільки смерть.

 

Її сльози

стікають по його нагому плечу,

його сльози течуть

між двох її нагих грудей.

 

А тоді

застигають обоє

наче скульптури на етруському саркофазі.