Посестри. Часопис №2 / Тіло

ТІЛО

 

Калічні вчинки, що суть змінили,

ростуть мовчанням під видноколом,

який згасили вогні з могили

людських діянь, що під ним хололи.

 

Із вчинків з жодним немає ради,

бо підсвідомо несуть насподі

жахливі рухи небіжки-плоті

в потоці світла зорі позаду,

та з них найменший бере з собою

як плід зла землю, рясну пітьмою.

 

А в тім, що думка призупинила,

ріки фантомів чуть гуркотіння,

неначе вчинків плавучі тіні

в ній потонули, мов та сокира.

 

Німує річка, як тіло з ними

за злом шляхами іде земними.

 

                             1941

 

Czy­ny ka­le­kie zmie­nio­ne w rze­czy
ro­sną mil­cze­niem pod nie­bem pła­skiem,
któ­re zga­szo­ne jest tru­pim bla­skiem
pod nim sty­gną­cej spra­wy czło­wie­czej.

Czy­ny, spo­mię­dzy któ­rych nikt ja­sny,
bo nie­świa­do­me za sobą wlo­ką
ru­chy strasz­li­we mar­twej po­wło­ki
w stru­mie­niu świa­tła mi­ja­nej gwiaz­dy,
z któ­rych naj­mniej­szy cią­gnie za sobą
zie­mię jak krzyw­dy doj­rza­łej owoc.

A w uci­szo­nym na­głym na­my­słem
jest jak hu­cze­nie rze­ki upio­rów,
na któ­rej pły­nąc jest, jak­by wszyst­kie
czy­ny spa­da­ły prze­zeń to­po­rem.

I mil­czy w gro­zie, gdy cia­ło z nie­mi
śle­pe za zbrod­nią idzie po zie­mi.

                                     22 XII 41 r.