Посестри. Часопис №190 / «Ну от стою в межиріччі...»

Ну от

 

стою в межиріччі,

острівна платформа метро

 

і ось у моїх руках дві валізи:

минуле й майбутнє

залізні 

 

лице однієї освітлене,

іншої – в темряві

дволикий меч, двосічне життя,

кров двобічна

 

червоне небо впадає у землю і воду

потойбіч кінця і краю,

червоне холоне синіє чорніє

хмарою сходить з Олімпу, спадає на плечі 

м'яко кутає, тихо сповзає по тілу, 

падає в ноги, ластиться, лиже литки відлигою

сну в жоднім оці немає

 

у валізи зсередини гупає

серпневе серце моє,

переповнене, а не тріснуте.

чую його аж на кінчиках пальців

гаряче червоне міцне неспокійне

піно-нуарне

 

27 липня 2025 року