25.12.2025

Посестри. Часопис №188 / «Підгрушево сидиш...»

Підгрушево сидиш

Як був колись підвишнево

Жене світ чимскоріш

І поступово вижене

 

Тут Чарний Дзял мов ніж

Між тим, ким був і будеш

Від браку слів болиш

І, виявиться, був лиш

 

Нічийний і не свій

Намацуєш порізи

В твій рід зелений змій

Десятиліття лізе

 

Земля все ближче та

Промовистіше листя

Дорога огорта

А шлях десь забарився

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Бельченко Н. «Підгрушево сидиш...» // Посестри. Часопис. 2025. № 188

Примітки

    Loading...