Посестри. Часопис №187 / Підготування
Ще один рік підготування.
Вже завтра сяду до праці над великим твором
У якому моє століття з’явиться, як було.
Cонце буде у ньому сходити над правими і неправими,
Весни і осені будуть наставати непомилково одні за одними,
Дрізд буде будувати в мокрих хащах гніздо, виліплене з глини,
І своїй лисячій натурі не будуть навчати лисиці.
Та й усе. На додачу: армії, що біжать по замерзлих рівнинах і викрикують
прокляття
Міріадо-голосим хором; дуло танка,
Що бовваніє на розі вулиці; в’їзд у сутінках
Поміж сторожові вежі і дроти табору.
Ні, це не буде завтра. Через п’ять, десять років.
Все ще забагато думаю про заняття матерів
І про те, чим є людина, народжена з жінки.
Звивається у клубок і затуляє голову,
Коли її кóпають важкими чобітьми; горить ясним полум’ям,
Біжучи; бульдозер зсуває її до глиняної ями.
Її дитину. З ведмедиком в обіймах. Зачату в розкоші.
Я не навчився ще говорити так як треба, спокійно.
А гнів і милосердя шкодять рівновазі стилю.
10 Poems and a Fragment by Czeslaw Milosz.
Copyright © **** Czeslaw Milosz, used by permission of The Wylie Agency (UK) Limited.


