27.10.2022

Посестри. Часопис №31 / Вітер

Ковтни мене, біла дорого,
ковтни мене, добра осене.
Запахло роменовим ромом
вітру мого стоголосся…

Вітер мій знов надимає
бандери дністрових лодій.
Вітер з нами, над нами,
з моїми полками в поході.

Вітер коням теребить гриви,
хоруговками грає на списах.
Вітер – мій вірний гридень,
гридень князя Осмомисла.

Десь там княгиня в Путивлі,
чадо моє Ярославна,
мужу в поганські пустелі
вітер отецький послала.

Вітер загоїть рани,
вітер Вітчизною пахне.
Вітер з нами, над нами,
в поході з моїми полками.

Залізно йдемо у гущі,
несемо щити, як скрижалі.
З Галича вітер цілющий,
з Галича вітер державний.

Ковтни мене, біла дорого,
ковтни мене, добра осене.
Запахло роменовим ромом
вітру мого стоголосся…

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Калинець І. Вітер // Посестри. Часопис. 2022. № 31

Примітки

    Loading...