Посестри. Часопис №185 / Острівець двох вулканів

Вони ростуть прямо з води,

ледве з’єднані перешийком.

Діючий вулкан і згаслий –

з одного фонтанує сірка,

в іншому коріння зв’язує

глину й каміння.

Згаслий позирає на діючий

прогалинами в лісі.

Діючий вдивляється в згаслий

голим запорошеним схилом.

Скісна смужка виверження

над ідеальним конусом

мовчазною загрозою

порушує симетрію.

А подеколи її підкреслює,

осідаючи на вершині

лінзоподібною хмарою.

Згаслий не має виразної форми.

В його кратері замість вирування

зелений холод озера.

Над поверхнею ширяють

рожевоголові сипи,

дозволяють нести себе

потокам повітря,

аби з ще більшою завзятістю

кинутися на падлину.

З дерев зграї ревунів хрипко

попереджають: це наша територія.

Мурахи, змії, павуки

живуть у вологому мороці,

жаба, якщо торкнутися паличкою,

ціпеніє, на папороть

сідає склокрилий метелик,

крізь нього можна дивитися

мов крізь вікно.

 

Острівець двох вулканів:

вони ростуть з води,

приречені на сусідство.

Мов аркан їх обвиває

напівдика стрімка дорога.