Посестри. Часопис №184 / Часе

По супермаркету сновигають

різні подоби

ось  місцевий креативний пиятик

який раніше робив компліменти моєму псові

тепер з кішкою скніє під зливою

 

а ось айтішник в окулярах

що завжди вивозить возиками продукти

ніби перед третьою світовою

 

хоча можливо вона вже почалася

 

а ще котрийсь із чиновників середньої ланки

котиться недозрілою динею

ніби вічно незакінчена реформа

 

ти сам мусиш обрати

на кого будеш схожим

 

все одно хтось буде порівнювати

 

ось він як той чоловік із внутрішнім проваллям всередині

 

Чи розуміє він куди його несе буття?

 

Чи не вріжеться випадкова ластівка берегова в перепону літаючи по його проваллю?

Чи у проваллі ніхто не крастиме вантажівками пісок?

І чи ніхто не сплутає гнізда ластів'ячі з отворами від снарядів?

 

часе часе нас так багато

дурненьких розумненьких

в тебе

а ти в нас один

 

часе часе наглядай за нами

лікуй наші болі рани лікуй

але ніколи не відпускай нас розіп'ятих

на стрілках твоїх секундних з кола твого

 

чуєш часе