Посестри. Часопис №82 / «Колесо колесо квіти в іржавих спицях...»

Колесо колесо квіти в іржавих спицях

Світ похитнувся й завис на стеблі гіркому

Ось найкоротша тінь і куди котитись

теплого полудня вицвілим коленкором

 

Чорна вода піднімається й каже вмерти

Кровна вода відступає і каже: слухай

круглі співзвуччя криниць у мохастих нетрях

вдячно спадають у забування руху

 

Колесо... крапка на букві, риб‘яча пісня

Сонце, опалове плесо, повільний подив

Хто на звороті часу тебе записував?

Хто тебе їздив, ходив тебе, винаходив?

 

Ох ця солодка пам‘ять глевкого ґрунту –

Ребрами спиць утискаєшся ніжно ніжно

Зоряний пил засипає старі маршрути

 

Тихо лежи не показуйся тим хто вижив