Посестри. Часопис №180 / Regret song

потоком печалі потопить нас бог

із відчаю чи спересердя

той день було б добре зустріти удвох

і вдвох милуватися смертю

і слухати разом хрипкий її блюз

і кисень отруйний вдихати

і мінуси два рахувати як плюс

і знати що 2 – це багато

дві волі дві долі та імені два

та каменів пара наріжних..

«ми – два варіанти одного різдва!»

«ми – пісня і спомин про пісню!»

от тільки печаль – це завжди однина

а відчай – завжди особистий

і в кожного власна остання війна

і повінь окрема і пісня

і кожен окремо приходить у світ

і світ покидає окремо..

коротше усе це такий fucking shit

що краще би з'їхати з теми

в цій казці моралі немає на жаль

і звістки благої немає

лиш ллється із неба господня печаль

і хвилями нас обіймає