Посестри. Часопис №173 / «Я бачила мертвого голуба...»

Я бачила мертвого голуба

Лежав собі на асфальті,

А поряд – лаврова гілка,

Що випала з пташиного дзьоба

Гілка ще тліла

І голосно,

Наполегливо,

Нестримно символізувала

Віднайдення суші

В цьому непевному затопленому світі,

Помсту Ольги за вбитого чоловіка,

І, звісно ж, мир

 

А, я забула сказати,

Голуб і гілка, що досі тліє,

Лежали поряд

З відділенням Нової пошти

 

Пошта, звісно, надійніша за голубів,

Але навряд чи там приймають

Такі вантажі