Посестри. Часопис №172 / лампа світу

якщо ти вірив, але

не сталося, тебе втішить той,

хто ніколи не вірив

 

ні в який вищий порядок за жінку,

ніжність джемініані, який кладе пальці

на гриф віолончелі, il furibondo

 

ніколи не припинив з’являтися собака,

керував твоїми очима й питав:

нащо тобі ця хвилина? щоби довше

 

жерти – ти відповідав у мить

розгубленості. Повість 

про робітників

 

останньої години, фурія – кинута

до трупарні лампа чи світ. і саме тут раптом

я повторюю твоє ім’я, тут зникає

 

у мовчанці, залишає саме тут 

дітей, охрещених в чаші туалету,

мур, який ти носиш довкола себе –

 

екрани з оргскла

як вертикальні озера твого часу:

бездонні, пласкі

 

з книжки «тихі собаки», 2017 рік