Посестри. Часопис №71 / Врізнобіч відоме
Ілюзія знання, ілюзія керування, ілюзія сили: людський вибір не стає на заваді, він додає певності, щоб триматися на поверхні океану випадковостей. Сказати б: так треба людині.
У випуску автори долають лірикою та епосом непрості філософські питання про порядок і хаос. У добірці віршів Яніни Осевської порушена проблема віри й опори. Про цю особливість говорить у рецензії Олег Соловей: «Лірика Яніни Осевської – виразно пантеїстична. І це трохи дивно на тлі значної присутности релігійних ансамблів, – із численними янголами, кіркутами, костелами, синагогами, церквами та дещо нав’язливими суворими старообрядцями».
Тоді як у вірші Івана Лучука єдиною опорою стає мова, а дійсність розтікається киселем по письмовому столу:
Мені моє просвітлення питоме
Дароване закономірним плином,
Спланованим давно творцем-кретином;
Все стало врізнобіч мені відоме.
Що мав – то маю, матиму повік
Лише своє, як цілий чоловік.
Пропонуємо черговий фрагмент роману Антоні Лібери, що цьогоріч вийшов друком українською мовою. Юний герой-оповідач, що втомився від упорядкованості шкільного життя, зачаровується новою директоркою, вчителькою французької мови: елегантною «старшою жінкою» (їй трохи за тридцять), яка полонить його своєю красою та інтелектом. Хлопець вирішує дізнатися все про прекрасну Мадам та завоювати її серце. Образ Мадам дуже виразно виписаний саме в пропонованому фрагменті: «Як і належить гордій femme emancipée, вона прийшла до театру сама, в останню мить. А коли його покидала, по неї заїхала карета... du corps diplomatique».
Три вірші Василя Стуса із уривком монографії Людмили Тарнашинської, в якій дослідниця прочиняє двері до складного поетичного та політичного світу поета – наш черговий крок до перевідкриття постаті Василя Стуса.
