Посестри. Часопис №170 / «На пліт, що власним плотством у подив западає...»

На пліт, що власним плотством у подив западає,

Празурі щирить діри в дряпсон про недоплоті,

Кіт, коцючар нявкучний, вліз в лоскотавопсоти

І некотом подвійним зелену тінь ганяє.

 

А ти плотиком, котюго, хитай,

А ти котиком, плотюго, гай-гай!

 

Ті безочі несущі впівока в небуттину

Заплутані в насильцях співучого муркіття,

Гукає під перину дівчину-розбедрину

На бездосить цілунків і муку медопліття.

 

А ти плотиком, котюго, хитай,

А ти котиком, плотюго, гай-гай!