Посестри. Часопис №17 / Говорить валізка

ГОВОРИТЬ ВАЛІЗКА

 

На боці в мене напис «Франкфурт-на-Майні».
Валізка я, де власник мій, чому його немає?
Він до грудей горнув мене із зіркою Давида,
це був сліпий старенький, давно його не видно.

 

У подорожах разом ми обійшли пів світу,
як стіл і як подушка змогла йому служити.
Це був сліпий старенький, і слід по нім здимів,
де мій товариш вірний впродовж стількох років?  

 

Чому мене при вході в бараки лишили?
На боці видно досі ім’я його миле.
В мені вже тільки хустка і кухлик для води,
та ще таблички брайлем лежать в мені завжди.

 

Як він мене віднайде у купі валізок?
Хіба що всі обмацає зверху до низу.
На боці напис крейдою – «Франкфурт-на-Майні».
Валізка я, де власник мій, чому його немає?

Переклад зроблено в рамках проєкту Фундації Бенте Каган «Незакінчені життя» UA | Unfinished Lives