Посестри. Часопис №167 / Синтаксис

                                                       (моїм друзям звідусюди)

 

Ось іде муляр вздовж стіни: білі від вапна

його очі, язик і серце.

 

Тесля йде по риштуваннях: серце й очі

в уламках, як і язик.

 

Йде лікарка? констатувала смерть: повністю мертві очі й вуста,

серце потрібно замінити.

 

Стою тут я, бо до мене прийшли:

надруковані очі, газетний язик,

серце без крові.

 

Муляр лікарці відкриває очі: бачу і я.

Тесля лікарці віддає язика: говорю і я.

Лікарка прикладає собі серце: дрижаче від крові.

 

Стоїмо стіною, кричимо вчетверо:

у муляра цегла вся повна крові,

тесля з балкою на плечах топчеться у крові.

лікарка усе чистішає від нашої крові.

 

Ми плачемо щастям нової крові.

Ми плачемо щастям нової крові.