Посестри. Часопис №158 / Не кричи

Не кричи бо почують не плач бо повторять

Там під місяцем бобри чорну воду орють

 

Там поволі в очереті дірявий човен тоне

І пасучись вночі іржуть спутані коні

 

Там над болотами лелека злітає

Нащо мені кажеш: повернення немає

 

Там щось гупає вночі в озерцях солоних

А вранці стоять обгризені стовбури вільхові

 

Не кричи бо повторять не плач бо почують

Там ще петлі шибениці в повітрі танцюють

 

Пада місяцевий промінь у спільну могилу

Помандруємо колись у ті краї милі

 

У ті ліски вільхові й березові гаї

Між якими місяць як мертвий стоїть