Посестри. Часопис №16 / «Проживаючи в тобі …»

Проживаючи в тобі думаю часом чи ти усвідомлював
крихкість життя, дихання втечі в русі планет

і мамину вразливість стосовно слів

яким весь час промивала рани.

Я про те знаю, що ти ще не осягнув

як відштовхується власне життя, як відчужено

гасне світлий мотив безмовно наспіваний,

щоб забути.

Адже ти не міг сину знати про війну часу

речей сміху які овівало крило

благань переляку двох сердець захованих

у твоєму сні.

Ти мав знати, що світ репається під небосяжною

зла рукою і треба повернути в псалом провалля

як серце завертає назад з ударом

неприсутнього фатуму.

 

Батько? (1927-2003?)

Більше: Голоси