Видавництва / Видавництво «Крок» / Голоси
- «Шквал. У студеній сорочці прямую уздовж затоки...»
- «Вірю що ти не злишся на мене. Крім тебе в мене було...»
- «Спрозореними руками ти робила мені бутерброди...»
- «Люблю заповнений костел, не бачу тоді нікого...»
- «Короткий порух повітря після твого невдалого жесту...»
- «Любий Татку, я страшно Тебе ненавидів...»
- «Я не сказала тобі, що вагітна...»
- «Облатка, Святвечір, мама у попелястій сукні...»
- «Свобода. Я думав про неї коли теплої ночі...»
- «Дивлюся на свої нігті — нерівно намальовані....»
- «Складаюся із непам’яті від нігтів до нирок...»
- «Я не знаю як воно — бути сиротою. Мама, сестра...»
- «Завезли мене на цвинтар, збиралися закопати тіло...»
- «Ким я мав стати? Ніким. Бо хіба я мав вижити?..»
- «Сам не знаю власне чому...»
- «Сонце ще не піднялося, лежить на мокрім піску...»
- «Проживаючи в тобі думаю інколи чи ти усвідомлював...»
- «Сонність, сонність, сонність, гаснучі хвилі кроків...»
- «Голоси» — Антигони з Узбережжя
- «Голоси» і літературна традиція
Книжка «Голоси» — виняткове явище не лише в історії польської літератури, але й світової. Це окремий, самостійний поетичний голос, якому нема відповідника, адже як і кожне літературне явище, він не виростає на порожньому місці. Існують певні літературні збіжності, хоча водночас вони підкреслюють суттєві відмінності, що ламають канон чинної традиції.
[..]
«Голоси» належать до найкращих поетичних творів, написаних польською мовою, а їхня літературна сила бере початок не стільки в переживанні національної історії, скільки в потужній солідарності з родинами загиблих. Цей останній факт — неймовірно важливий, оскільки виходить поза межі Польщі і поза 1970-й рік, який для мільярдів мешканців нашої планети не є знаковою датою. Немає причин думати, що хтось в Азії, Південній Америці чи навіть Європі знав і переживав вбивства в якомусь невідомому місті на березі холодного моря. Але злочинні уряди — повсюди, а досвід зла — знаний усім, як і загальнолюдським є оплакування вбитих. Біль утрати — наша спільна справа на кожній географічній довготі чи широті. Оголене страждання, позбавлене історичних і географічних подробиць, зрозуміле всім. Нехай досвід відсутності найближчих, силою таланту втілений у художньому слові, несе катарсис, оте естетичне задоволення високою поезією, адже таким був задум автора.
Юзеф Марія Рушар
*
Ян Польковський — поет, прозаїк, публіцист і громадський діяч. Народився 10 січня 1953 року у місті Берутув (Нижньосілезьке воєводство), виріс у Новій Гуті. У 1972 – 1978 роках навчався на факультеті польської філології Ягеллонського університету. Брав активну участь в роботі краківського студентського комітету «Солідарності».
