Посестри. Часопис №152 / інструменти часу

рік, коли тебе не було. і рік,

коли тебе забракло, поєднані

собаками, упряжка, що тягне в кошику

бога з ключкою для герлінґу

 

або істоту цієї породи:

дивну, довголітню. жінки,

мов квадратні вівці, що лежать

біля криниці: сон,

 

друзі – вже ніколи,

жодного не залишилося. і тіло –

бубон із легень і м’язів,

у який били померлі, спокушені кров’ю,

 

і там, де вдарили,

його меншало. стало відлунням

 

і тепер воно всюди