Посестри. Часопис №15 / «у спектр між теракотою і фуксією...»
У спектр між теракотою і фуксією
Вміщаються різні чоловіки.
Ті, які наче сигарети поштучно
Для старшокласниць
В кіоску за рогом школи.
Клацнеш на маленьку кульку –
І глушиш смак тютюну
Ягідками і ментолом.
І ті, що як Лонгер –
Б’є по печінці і нирках,
Але сліди і синці залишаються
На обличчі.
І ті, які наче сходи розміром
Плиткіші та довші
За крок.
Йдеш – не йдеш,
А так собі, шкутильгаєш,
Поки, нарешті, піднімешся
З підземного переходу
Його нутра,
Неврозів
І заморочок.
Є такі, як недосмоктана зубна
Паста з тюбика,
Так, наче й почистила зуби,
Але залишкової
Підсохлої свіжості
Виявилося недостатньо.
Є такі, як біле зимове сонце –
Тужливе і завжди далеке.
Трошки кращі ті,
Що як обігрівач УФО,
Але їхнє тепло відчутне
Лише в безпосередній
(Чи то пак – посередній)
Близькості.
Є такі, що в темряві їхніх губ,
В’язнеш, як у приторному болоті,
Вони чоловіки – весняний сніг:
Підтоптаний під щетиною кірки,
Який швидко зникне,
Бо самому незручно
За непорозуміння свого
Епізодичного існування
В чужому житті.
Є чоловіки,
Які щойно одружаться –
Скрізь ліплять фото з жінкою,
Навіть на профіль в Убері,
Але коли їм на зміні
Телефонують старі друзі
Із непристойними пропозиціями,
Кажуть: «Та нє, старий,
Я не можу» –
І в голосі їхньому,
Через сміх
Пробивається жаль
Глибокий,
Як горлянка
Залишеної без уваги
Шльондри.
У дружин горлянки
Не бувають такими глибокими,
Хоч і вміщаються в спектр,
Між теракотою і фуксією,
Але це бачить лише лікар
Під час ангіни.
Є чоловіки,
Як Санта-Клаус,
Якого можна вмикати і вимикати,
Він каже ХО-ХО-ХО,
Крехче,
Електронно пищить
Jingle Вells –
Мрія дитинства
З валютного магазину,
Яка виявилася мотлохом
Масового дешевого виробництва
Із експлуатацією дитячої праці
Як, зрештою,
Й усі Кени
Які оточували його
З сусідніх полиць.
За декілька років Санти
Зношуються так,
Ніби раптово схудли
Від хронічного алкоголізму.
А Кени натомість
Запливають
Пивним жирком.
Кругообіг метаболізму,
В чоловічій природі,
Вміщається в спектр
Між окрошкою і Сойлентом.
Перше – таксистам без трудової,
Друге – божевільним стартаперам.
Товаріщам підполковникам,
Які на пенсії
Перекваліфікувалися у водіїв –
Чашечку кофє,
Поки він наглядає
За курсантами,
Які нелегально
Збивають штукатурку
На ремонтах
Елітних квартир,
Поки його не зловить на гарячому
Радник Міноборони
На громадських засадах.
Усі вони зливаються
В один спектр кольорів,
З якого виходить хакі.
Разом із тренерами
Курсів самооборони
В депресивних
Комунальних спортзалах.
І головами націоналістичних організацій
З цапиними прізвищами
І голосами.
Такі, зазвичай, поводяться,
Як тати і як діти:
2 в 1.
Їм нічого не відомо,
Про рівномірно розподілені
Обов’язки,
Вагу,
Доходи
І водійські навички.
У спектр між теракотою і фуксією
Вміщаються різні чоловіки,
Навіть ті,
Які ці кольори розрізняють,
І ховаються в них
Між терактами і
Фукусімою.
Вони трохи схожі на самців жаби,
У яких під час спарювання
З’являється спеціальний
Тілесний інструментарій,
Щоб зафіксувати самку.
Саме так, як вона попросить,
Перш ніж вибухнути у нього
Перед очима
Спектром
Від теракоти, до фуксії.
