Посестри. Часопис №147 / Шум

Шумить і шамотить шумка шума,
шум прибирає, як весною повінь
і кожен лист на дубі шуму повен.
Здіймає шлик із голови чумак.

 

Шпарка шурнула шурубура шуру,
мов малахай, маха майном у май
і розвіває все кругом украй,
що людям аж мороз іде за шкуру.

 

Тріщить, лящить, мов щелепа, корчма
й ліщина галуззю стає сторчма.
Це бродить вітер, шуму перший родич,

 

і пальцем стукає до неба віллі.
Це шум – натхненна музика природи
на смерти та життя гучнім весіллі.