Посестри. Часопис №147 / «І»

І вітер, що жене по руннім полі,
і дощ, що жне руді хмар руна в млі,
і злотий усміх зір на синім тлі,
і долі спів пшеничної в стодолі.

 

І виноград і водоспад удолі,
і сад, і дзвінкодзвонні солов'ї,
і їх пісні, немов фонема «і»,
і гай, і водограй, і край на волі.

 

І сон на сіні, й сонні ліса тіні,
і смерк в руїні, і казки в країні,
і чалі коні, й чвал баский по степі.

 

І ґрунь, і рунь, і ватра у вертепі,
і гарний світ удень і серед ночі,
і найгарніший, як лиш зімкнеш очі.