Посестри. Часопис №94 / «Світ за вікном: об’їзна і сніги...»

Світ за вікном: об’їзна і сніги,

Що засипають її безголово.

Вітер, заправка, ніщо навкруги,

Хлопець на ровері з ранцем від Glovo –

 

Наче один із царів – щось комусь

Через сніги – невідомо для кого.

Фури, загорнуті в хустки бабусь,

Мацають фарами довгу дорогу.

 

Жменя зірок – як насіяний мак,

Темних будинків холодні лещата.

Котре життя кожен вчиться отак –

Вдячно приймати, любити, прощати.

 

Білих банальностей білі слова,

Знаки, як сови, товчуть головою

В шибку: «Допоки ти будеш жива,

Та й і опісля – я буду з тобою».