Посестри. Часопис №14 / Війна триває

війна завжди приходить несподівано 

навіть коли знаєш що вона триває 

сирена вперше будить рідні міста 

трусить повітря своїми звуками 

 

“вставай. почалася війна” 

ми вимикаємо все 

беремо свої 

тривожні рюкзаки 

замикаємо квартиру 

виходимо на вулицю 

 

війна це вранішня тривога 

черга до банкомату 

і військомату 

 

у твоєму дворі 

сусід у військовій формі  

вигулює пса 

“а хто має ключ від бомбосховища?” 

“не знаю” 

 

ми повертаємося додому 

варимо каву 

так минає перший шок 

у голові рій думок 

 

навіть якщо на тебе  

не впала бомба 

в перші секунди 

на тебе падатиме небо 

під звуки сирени 

яка реве та стогне 

 

війна триває століттями 

але ти все одно не готовий до неї 

війна це про звикання 

звикання аби не померти 

звикання щоб вижити