Посестри. Часопис №135 / На зразок Псалму LXX

До Тебе, Стяг повічний слави,

Мій стогін, кволий і хирлявий:

Рятуй, коли прийде тривога,

Єство моє, скупе й небоге.

 

Карай до болі за облуду,

За марність суєти та блуду,

За те, що панувати хоче

Тоді, коли й закриє очі.

 

І ви, небесне горде військо,

Уздрівши сущу силу зблизька,

Задкуєте. Біда Господня!

За вами морок і безодня.

 

Чекає їх хула й наруга

За їхню злуду недолугу.

У смертного усе – лиш боже,

Спесивий все згубити може.

 

Твоїм є те, що присно добре.

Признати це – от щира доблесть.

Хто кшталту Божого старанно

Змагає, той мети дістане.

 

Мене звільни із грона темних,

Хоч я пігмей і прах нікчемний,

Як гряне грім – впаду в розпуку.

Твоя снага – мені наука.

 

Яку б не мав блискучу зброю –

Повстанеш ворогу горою?

Мій Боже, Корогва звитяги,

До порятунку дай наснаги.