Посестри. Часопис №132 / Лист, написаний біля підніжжя Куш-Кая
я приїхала з Жовкви це місто в підніжжі Гараю
хтось з Гіреїв умер там ну тобто не конче загинув
може вбогим а може щасливим а може горою
став не зрушивши з місця зневаживши людські закони
упівоберта голі на стежку упали слова
неслов’янські яскраві як букове листя промерзле
Куш-Кая нагадала Гарай хоч насправді не так
Куш-Кая нагадала Гарай означає великий
але тут а не там скеля-птах означає себе
навіть формою навіть повітрям у небі й у грудях
бачу щось недовидиме можу собі уявити
літню спеку суху крихкість карстів кісток і надій
навіть тінь від набіглої хмари що тяжча ніж камінь
навіть сніг навіть дим солодкавий і тугу жалку
що обпікши вже не відпускає мов жало бджолине
я ж казала болить Куш-Кая я ж казала болить
крик глибокий солона вода унизу в Сімеїзі
підніматись полого однак не про це Куш-Кая
чимось схожа на вірш у диму сигаретному вчора