Посестри. Часопис №132 / Лист, написаний біля підніжжя Куш-Кая

я приїхала з Жовкви це місто в підніжжі Гараю

хтось з Гіреїв умер там ну тобто не конче загинув

може вбогим а може щасливим а може горою

став не зрушивши з місця зневаживши людські закони

упівоберта голі на стежку упали слова

неслов’янські яскраві як букове листя промерзле

 

Куш-Кая нагадала Гарай хоч насправді не так

Куш-Кая нагадала Гарай означає великий

але тут а не там скеля-птах означає себе

навіть формою навіть повітрям у небі й у грудях

 

бачу щось недовидиме можу собі уявити

літню спеку суху крихкість карстів кісток і надій

навіть тінь від набіглої хмари що тяжча ніж камінь

навіть сніг навіть дим солодкавий і тугу жалку

що обпікши вже не відпускає мов жало бджолине

 

я ж казала болить Куш-Кая я ж казала болить

крик глибокий солона вода унизу в Сімеїзі

 

підніматись полого однак не про це Куш-Кая

чимось схожа на вірш у диму сигаретному вчора