Посестри. Часопис №60 / Чатирдаг

Побожно тінь твою цілують мусульмани,

О щогло кримськая, великий Чатирдаг!

Ти світу мінарет, ти Криму падишах!

Верхів'ям знісшися у хмари і тумани,

 

Під брамою небес сидиш ти, нездоланний,

Мов ангел Гавриїл, усім лихим на страх.

Ліси – твій темний плащ. Сіяє в блискавках

Тюрбан шовковий твій, гарячим злотом тканий.

 

Чи сонце нас пече, чи отіняє мла,

Чи сарана летить, чи вража рать найшла,–

Спокійний, мовчазний, з холодною душею

 

Ти, ніби драгоманДрагоман – перекладач, товмач.[1] між небом і землею,

Уважно слухаєш, в ногах прославши грім,

Як розмовляє бог із творивом своїм.