Посестри. Часопис №13 / Над книжкою поезій

НАД КНИЖКОЮ ПОЕЗІЙ

 

Люблю не раз вертатись до старого табурету,

де кілька книжечок лежить завинених в газету.

 

Коли з-за неба виринає ніч назустріч дневі,

мов спомин, випливають із полиць слова вишневі.

 

Слова, що пахнуть житом, сіном, сонячними днями,

надихані землею та навіяні вітрами.

 

Слова, що вимріяні у безсонні, довгі ночі,

коли стріла натхнення, вбита в серце, їддю точить.

 

Зникають речі, розвіваються довкола стіни.

Тремчу над книжкою у вічності холодній тіні.