Посестри. Часопис №7 / «Чи поезія це запас слів...»

Чи поезія це запас слів
що їх приховує
мовчання
поетів?
Слова що шукають
тиші викинутої
дурнями
на смітник
вічності?
Віднайдення пораненого
сенсу в потоптаних
фрагментах літер
знаків оклику знаків
питання?
Поезія оминає мовчання
а неназване залишає
у безруху?
Боїться невиразних слідів
слів які означають
надто багато? Шукає в їхній тіні
сленґ
ніщоти?
Не спроможна поєднати
матір коханку вітчизну
і смерть у скаліченому
зізнанні?
У стоси випадкових
складів устромляє шифр
народження? У вицвілому сонеті
ховає обіцянку
розуміння? Осуду?
Порятунку? Раю?
Скидає маску
на вітрі вимерлих
мов?