26.09.2024

Посестри. Часопис №123 / Коли Марсель цикадами сюрчить... (із циклу «Мов привид мов»)

2

Коли Марсель цикадами сюрчить –

Охоплює південна глибина.

Лиш на Мальмуску зупинилась мить,

Едемський аромат п’янкіш вина.

Тепер ти будеш бачити завжди

Такі будинки, як на Consolat,

Тому прокинься і мерщій іди,

Розплачся, пливучи, мов немовля.

Навколоплідні води всіх стихій

Нас вчитимуть поводитись в своїй.

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Бельченко Н. Коли Марсель цикадами сюрчить... (із циклу «Мов привид мов») // Посестри. Часопис. 2024. № 123

Примітки

    Пов'язані статті

    Сім мішків гречаної вовни. Спогади про наполеонівську епоху. Уривок перший

    Вісімнадцятого лютого 1814 року їхав верхи на білому коні чоловік середнього віку, трохи огрядний, у застебнутому аж під шию сіряковому сурдуті, в дворогому капелюсі без жодних ознак, опріч малої триколірної стрічки. Позаду, на певній відстані, другий, значно молодший, також у сурдуті, але темно-зеленому, також у капелюсі без ознак, згорблений так само, як перший, а може й більше, – верхи на дерешуватому коні. Чалий кінь східної крові був невисокий, непоказний, проте хоробрий. Дереш, натомість, був… дерешуватим, і несила чогось про нього більше повісти; не здержуваний ані славою предків, ані своїм власним норовом, він часто спотикався на дорозі, яку йому повсякдень судила доля. Першим із цих вершників був Наполеон, другим був я.
    Читати повністю
    Loading...